Падонки и алкаши

[альфадафф]

Карпатський Гамбіт (А рижикі здєсь тіхіє)

Дійової особи :

Нєвєн – путішествєннік-професіонал, організатор взагалі усіх і конкретно цього бардака, Лєнкін муж
Сєрп – брат Нєвєна, адмін, з’являється тільки один раз усього на п’ять хвилин, бо дуже зайнятий
Міхалич – він же Тіма, він же Тімофєй, він же Тімофєй Міхалич
ВВ – ноу коментц (з алб. - дабрадушний, застєнчівий, но амбіціозний маладой чєловєк)
Стас – екстремальний симбіоз лижніка, парашутіста та мотоцикліста, ацкій путішествєннік
Сєрьога – колєга Нєвєна по работє, колись займався спортом але вже втратив форму, перший раз у поході і не знає усіх нюансів відносин у компанії, разсудітєльний і тому непрактічний
Дєніс – новачок, младший брат Сєрьогі, молодий качок с пакладістим характером художніка
Вовчік – двоюрідний плємяш жени Нєвєна, у походах приносить багато користі
Лєнка – жена Нєвєна
Лєна і Люда – блізняшкі
Сніжана, Аня і Наташа – свєтскіє моделі при міністерстві
Грєбєнщіков і Грігорян – співаки


1. Дія перша.

Перон Київскького залізничного вокзалу. Коло поїзду Київ-Ужгород, що скоро відправляється стоїть група пасажирів, яку ще не впустили у вагон. Дівчата кожна тримають у руці по надпитій пляшці вишневої настоянки на коньяку. Вони не засмучені, упевнені і висловлюють своє незадоволення вигуками та регочуть, прихльобуючи випивку.
- Нє імєєтє права! Ета праізвол! Да-а!
- Уси і хвост – вот наши дакументи! Га-га-га!
- Хто прідумал такіє правіла?! Ми самі із міністерства! Нє іпацца! Ха-ха-ха!
- В жопу докумєнти! Із жопи докумєнти! Ги-ги-ги!
Трохи на відстані від дівчат мовчки стоять хлопці (Міхалич, ВВ, Сєрьога і Дєніс) – спокійні але трохи засоромлені, не то відсутністю паспортів, не то поведінкою дівчат. Вони переводять погляд на Нєвєна, який підморгує і показує обома руками „ОК”. Це вселяє у хлопців надію.
Окремо від усіх стоїть Стас і зажимається із двома красотками. По ходу дєла він встигає підморгувати іншим представникам жіночої статі, що пробігають по перону.
Звучить оголошення про відправлення поїзду Київ-Ужгород. До Нєвєна підходить не поспішаючи Сєрп.
Нєвєн : Ну наконєц-то! Пріньос?! Давай.
Сєрп (дістає і передає Нєвєну компакт-діск) : Вот.
Нєвєн (розгублено) : Ета што?
Сєрп : Ета всьо – свідєтєльства а раждєніі, атєстати, паспарта, прапуска. Я здєлал в разних фарматах на всякій случай. А єщо праграмку запісал с анімациєй. Кагда запускаєш – паспарт аткриваєтся, і фотка сама праізносіт вслух всьо, што напісана в паспартє. А штоби фоновую музичку атключить, там в углу кнопка.
(Під час промови Сєрпа нижня щелепа Нєвєна повільно, але впевнено відкривається поки не досягає найнижчого рівня, де і застигає. Кілька секунд він розгублено дивиться на Сєрпа)
Сєрп (якусь хвилину насолоджується розгубленістю брата. потім дістає і передає Нєвєну пачку паспортів) : А вот арігінали. Всьо в лучшем відє. Красівиє фоткі, акуратний почерк, мнагаразовиє візи. Щаслівава путі. (розвертається і уходить під ревіння музики Теріон у виконанні Аморфіс)

Завіса.


2. Дія друга.

Купе поїзду Київ-Ужгород. 11 година вечора. Двері відчинені. На неприбраному після вечері столі між залишків хліба, ковбаси, сиру та шпротів, а також під столом порожні пляшки від пива та коньяку. На верхній полиці справа спить Стас прикривши лице першим випуском нового кольорового журналу Матациклєтний Бєспрєдєл. На нижній полиці справа сидить Міхалич. Він ситий і в міру п’яненький. Навпроти нього сидить ВВ. По різні боки ВВ сидять Сєрьога та Дєніс схрестивши руки на грудях. Хлопці мовчать як після тривалої цікавої бесіди про якусь ху%ню. Міхалич періодично із задоволенням ситно ікає. Його права нога простягнута і лежить на коліні ВВ. ВВ старанно робить Міхаличу масаж ступні. Раптом ВВ зупиняється, здивовано і спантеличено втупившись у ногу Міхалича. В широко відкритих очах ВВ можна побачити інтенсивну роботу генератора випадкових чисел.
Міхалич (іронічно): Шотакоє?!
В очах ВВ з’являється прозріння.
ВВ (із виглядом людини упевненої не тільки у відкритті якоїсь істини, а й у незаперечності доказів) : Блі-і-н, Міхалич! Пасматрі на свой бальшой палєц! Он же нєпрєлічна і нєпрістойна бальшой! Он в два раза больше чєм у мєня! Патаму ти і нє єздіш на лижах. У нармальних людей нє может бить такіх пальцев! (тріумфально) Ти проста аблажался, Міхалич! Сагласісь!
Почувши таку аргументацію, Сєрьога і Дєніс на всякий випадок підняли відповідно праву і ліву босі ноги та поставили на протилежну полицю, щоб роздивитися свої пальці. Їх великі пальці за величиною виявляються майже такі як у Міхалича.
ВВ (після секундної паузи із винуждєнним ентузіазмом) : Рєбята, а хотітє я вам пра Японію раскажу?! Я нєдавна кніжку чітал інтєрєсную. „Путь самурая”.
Міхалич (снісхадітєльна): Ню-ню.

Завіса.


3. Дія третя.

Шосейна асфальтована дорога поміж гір. По ґрунтовій смузі збоку шосе їде дерев’яна бричка, у яку запрягнуто дві замучені коняки. Бричку поганяє типовий представник місцевого населення, такий же замучений і брудний як коняки, тільки з меншою кількістю зубів. На бричці обійнявши рюкзаки їде група туристів. Попереду усіх найближче до вуйка сидить Нєвєн. Видно, що він отримує насолоду від поїздки на відміну від усіх інших. ВВ взагалі нічого не отримує, бо сидить у кінці і не то спить, не то знаходиться у каматозі від будуна. Екіпаж мчить із середньою швидкістю іноді прискорюючись, коли треба обігнати корів. Від цього бричка ще більше підскакує і хитається у різні боки. Видно, що туристам це взагалі не прикольно. Нєвєн періодично повертається до пасажирів, підморгує і показує обома руками знаки „ОК”, але це не бадьорить туристів. Для виконання маневрів вуйко махає батогом (позаду усі прихиляються) та вигукує якісь незрозумілі туристам заклики.
Вуйко : Вішта!
Нєвєн (вторить вуйкові, але голосніше і більш торжествєнно) : Ві-ішта, ві-ішта! (потім повертається до пасажирів) Це по-їхньому „вліво”!
Вуйко (випускаючи з рота хмарку брудного вонючого диму прикусивши самокрутку зубами) : Гойта, бл%дь!
Нєвєн (до коняк голосно та торжествєнно) : Йо-о! Го-ойта! (до пасажирів) : Це по-їхньому „вправо”!
Вуйко роздобрений поведінкою Нєвєна запускає руку у сіно і витягає стару магнітолку. Дістає із кишені касету моделі „Свєма” і вставляє. Із запиленого динаміка хрипло вириваються якісь народні мелодії.
Нєвєн (адабрітєльно) : Хм-м!
Вуйко зухвало дивиться на Нєвєна поглядом, тіпа „А отак! Ти мабуть думав, шо ми не отак. А ми отак!”
Потім до мелодії додаються якийсь неприємний мотив та взагалі неприємний голос, що співає якусь х%йню. Це виявляється місцевий український шансон. Посмішка Нєвєна із веселої стає примусовою.
Усі інші пасажири не витримують і занурюють голови у сіно. Від такої перетасовки ВВ, що все ще сидів із заплющеними очима, підносить, він трохи нахиляється і падає з підводи. В процесі падіння виявляється, що він зачепився чоботом за лямку рюкзака, в результаті чого повис позаду підводи, не виходячи із стану каматозу.

Завіса.




4. Дія четверта.

Мальовнича галявина десь у Карпатах. Із лісу під гірку на галявину із величезним рюкзаком виходить Дєніс. Він трошки стомлений але ще повний сил. Дєніс ставить рюкзак на землю і повертається у ліс. Звучить спокійна мелодійна музика. По сцені проходить молода дівчина із якогось модельного агентства в образі Мавки одягнена у напівпрозорий одяг із табличкою „Проходить 15 хвилин”. Коли вона зникає за декорацією із лісу знову виходить Дєніс нагружений невеличкими різнокольоровими рюкзачками, дамськими сумочками та косметичками. Він скидає всю цю ношу на землю та із задоволенням завалюється полежати у траві. Через кілька хвилин з лісу з’являються дівчата. Вони, хоча вже без рюкзачків, сумочок та косметичок – досить стомлені, тому хитаються і спотикаються. Дійшовши до речей дівчата знесилені падають. Потім по черзі на галявину піднімаються Стас, Нєвєн, Вовчік, Сєрьога та ВВ.
Нєвєн (таржествєнна об’являє) : Прівал пять мінут.
Хлопці завалюються не знімаючи рюкзаків. Нєвєн ставить рюкзака, розгортає камандірскій планшет і починає ходити по галявині, розглядаючи карту. Він періодично зупиняється, робить поворот на місці, дивиться на карту, потім на компас, потім на місцевість попереду себе.
Сєрьога (до Дєніса) : Братышка, ты как?
Дєніс : Нармальна!
Сєрьога (до зрітєля) : Прідьотся вєчерам сдєлать пєрєпаковачку рюкзаков. (до Дєніса) Тєбє хоть нравится, ти нє жалєєш?
Дєніс : (спокійно) Я в васторгє.
Нєвєн (до усіх таржествєнна) : Ну что?! Паздравляю всєх с прєадалєниєм пєрвава серьйознава падйома в етам паходє!
Блізняшкі і Лєнка трохи підвелися, потягнулися до своїх сумочок, дістали по пляшці із залишками настоянки, сидячи чокнулися пляшками та зробили по ковтку. Сніжана, Аня та Наташа, трохи відпочивши, приймаються за фотосесію. Вони фотографують один одного і все навкруги – небо, дерева, квіти, кущі, траву, листя, комах – складається враження ніби вони фіксують усі деталі місця злочину.
Збоку лісу чується якесь шарудіння. Звідти не поспішаючи виходить Міхалич. Він іде повільно але упевнено. Міхалич виходить на галявину. На відміну від усіх туристів у Міхалича за спиною явно б/у-шний і вицвілий військовий вєщ-мєшок. Збоку можна розгледіти зроблений ручкою напис, товстими буквами „ОРЁЛ ДЕМБЕЛЬ `96”. Вєщ-мєшок щільно набитий, тому має незручну круглу форму. До вєщ-мішка ззаду прив`язана газова плита БРЕСТ, а зверху витяжка. Раптом лунають радісні оклики дівчат, що займалися фотосесією.
Сніжана, Аня і Наташа (радісно) : Сматритє чєрника! Гдє?! Во-от! Кла-асс!
Сніжана, Аня і Наташа підскакують до маленького кущика чорниці та починають у три стволи активно фотографувати його, як голодні папарацці, що натрапили на якусь сенсацію. Міхалич, що збирався було присісти коло всіх, завмирає на секунду, потім повільно повертається і йде до дівчат, протискується до кущика, згрібає одним разом усі ягоди та з`їдає. Дівчата наївно, по-дитячому дивляться, як Міхалич пережовує ягоду. Міхалич ковтає ягоду, якусь секунду дивиться на заворожених дівчат та показує їм язика. Язик у Міхалича синій від чорниць. Дівчата іздають васторженний піск та завзято починають фотографувати язик Міхалича.

Завіса.

[Neven]

первыйнах

[serp]

Фтарой и ниибет

Плакаль
Где остальное???

[альфадафф]

тарапицца на нада, фсё пастипенна

[ORL]

ТРЕТИЙ и непоследний...


Это хто?

[ORL]

Пользуясь мэтодомт Ш. Холмса предпологаю аффтаром альфадаффа, он же Дэн, он же Дєніс, он художник....

P.S. :temaebli:

[Bereg]

Нах перванахав!

Афтар жжет! Зачетку нах с прадалжением и баксами!
Плакаль...
_________________
Ф каком йа городе?

[Scr]

Орел - ты хуевый Шеллок Холмс.

[Другой Михалыч]

Забавно.
Кто этот украинофил?
_________________
я на север, вы на йух

[VV]

Очень хорошо, мне понравилось.

Второй день пропускай и пиши дальше.
Респект :shock:

[Danilka]

Афтоар жжош.
Пиши ес4о

[Анна]

П’єса чудова! Дуже хочеться дізнатись, що було далі...

[Елена]

Я не просто плакаль, я так плакаль, что весь офис сбежался смотреть что со мной происходит.

ХОЧУ ПРОДОЛЖЕНИЕ!!!!!!!!!!!!! :punk: :punk: :punk: :punk:

Аффтар the best!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! :punk: :punk: :punk:

[БОДА]

Нічо так, креатиффно! От тільки у мене, як у істінного митця буде кілько зауважень!
По-перше, любі друзі, ви сците у корито...... Ой! ... по першій та наступним діям: можна подумати, що наші діфчата - геть усі алкашьки і сенячьки, а іптися їм зофсім не цікаво, а хлопці усі, як один - ахтунги!!!
По-друге: де проза жизні, блять! Можна подумати, що та кобила, що віз тягнула, ні разу не перднула і не насрала за всю поїздку!
Ну, і по-тредє: на прівалі, блять, де, власне: бухання, педерастія, срання у кущах, блєвота, матюги, єблі з пляскамі та інша непристойна пахабень, яку так цінує наш читач? :twisted: :twisted: :twisted: :temaebli: :temaebli:
З.І. А вцілому нічо, так, глумурненько! Піщі исчо, Аффтаре. :punk: :mrgreen:
_________________
БЛЯ БУДУН НАХ!!!

[Мыкола]

2 БОДА
Вельмишановний митцю!
Ви збиралися сцяти в корито, а самі срете у каммєнти...
якщо ви помітили - це п'єсса, а не проза жізні і не казки дідуся Панаса.
Я розумію Вашу зацікавленість, як істинного дослідника калу та любителя цієї справи, сранням у кущах різної людської та недуже істоти, але зовсім її не поділяю. так шо давайте не будєм так категорично ставитись до цього, зовсім непоганого (та судячи зі всього - ще не закінченого) твору. Але треба зауважити - в одному питанні я з Вами згоден:
:temaebli:
_________________